Ворзель: флора, фауна, архітектура

Якщо їхати з Києва варшавською трасою і після Бучі повернути ліворуч, буде вказівник - місто-курорт Ворзель. Там справді чимало санаторіїв, деякі навіть діють: "Україна", "Перемога" - може, вони вижили через те, що мають найпафосніші назви? В санаторії "Зірка" - гуртожиток Києво-Могилянської академії, а в "Енергіїю" щороку на тиждень приїздять поети, "мистецтвознавці" нй "політологи" на семінар творчої молоді, організований "Смолоскипом". В санаторії НАН України бувають весілля і, здається, просто винаймають житло різні люди. Санаторій спілки композиторів загубився в лісах і величезних територіях маєтків, зроблених "під класику". Зрештою, скрізь можна збирати суниці. 

Коли мені дуже хотілося фотографувати на Зеніт, часто під рукою був лише Ворзель. Так що вийшла така серія знімків з ліхтарями, котами та руїнами

. 

Завод по вул. Фрунзе, 35 в Києві

Наступна пам'ятка вмерлої промисловості в моїй колекції

(і пам'ятка архітектури місцевого значення Києва). 

Рожева будівля - архітектор М. Казанський

Завод Ріхерта в Києві на початку Подільсько-Куренівської промзони (адреса - вул. Фрунзе, 35)

Що було: медо- і пивоварня + цегельня від середини 19 ст., в радянські часи - завод солодових екстрактів (до 30-х) та патоки. 

З 1993 року - Київський завод солодових екстрактів. 

Виробництво зупинене якось у 2000-х.

Що є тепер: парковка за парканом (Михайло Кальницький пише, що паркан разом з прохідною з'явився в 60-х.)

Місцеві мужчини пам'ятають, що та, був таки завод, хорошо було. а тепер шо - не ясно, просто собі красівий фасад за забором, даже пива там не вип'єш.

Може, цю напівруїну чекає якесь майбутнє. 

А може знесуть к чертям і зроблять нарешті  нормальну парковку, с кришей, як в європі, бо як так можна, жодних тобі условій, машину страшно оставить. 

Збільшити мапу

                                 

Видубичі. Експериментально-механічний завод

Зроблені на старенький цифровий фотоапаратик, неякісні, непрофесійні, зате свої, фотографії експериментально-механічного заводу на Видубичах, який прихистив Гогольфест 2012. 

Лірична пісня арматури та скла. Тут драбини підносяться до неба, і диким виноградом заростає бетон, тут майже никогда не отцветает жасмин і таке інше. Я насолоджувалася.