98 нотаток до путівника соцмістом Сєвєродонєцк

Не можу спокійно ходити вулицями даже такого обикновєнного Сєвєродонєцка. Ходила, і придумалося таке. Цифри проставилися якось випадково, але мені сподобалося. 8, а не 98, звісно:)

11.  На логотипі міста обов’язково має бути таке: трансформаторні будки, гаражі для курей та мотоциклів, хрущовки і балкони - пластикові, добудовані, прибудовані, нарослі, як гриби на деревах. І ніякого "ти повернешся знову" і "закохайся у місто". 

.....Я пригадую біль моєї родини - нема балкона. Перший поверх без балкона, "углова квартира", це як верхнє бокове біля туалету. Всі 90-ті мама мріяла про балкон, тато креслив дуже симетричні красиві схемки. Тоді якраз почався бум на ці прибудови до 1-го поверху, наші сусіди такий мали - цегляний і з підвалом для консервації. В когось були ями на подвір"ї, типу "льох", але хто ж його так називав. І кури - в гаражах. 

22.   Розділ «Золоті (інший варіант - червоні) сторінки історіі» має наголошувати, що історія в Сєверодонецьку завмерла в шоці. Історія не може відвести погляд від золотого Леніна, алюмінієвого Леніна,  Франка і Шевченка, фарбованих "під Леніна". До слова, всі вони – на вулиці Леніна.

33. До розділу «Сєверодонецьк сучасний» включити цитату з ювілейного, на честь 70-річчя міста у 2004 році виданого збірника: "И сегодня в городе не прекращается строительство. За последние несколько лет построены такие объекты как: изотермическое хранилище жидкого аммиака СГПП "Объединение Азот", Северодонецкое отделение "Проминвест банка", паталогоанатомический корпус... Свято-Христо-Рождественский Собор."

44. Розділ «Вулиці та площі міста». Поезія в камнє, історія в таблічкє. Індустріалізація і космічна епоха. 

5

65.   Архітектурні пам’ятки:  естетика цвілі та гнилі. Якщо ви не любите поезію Антонича, вам може не сподобатися. Про такі от дерева колись на уроці малювання вчитель казав "нервові", я досі згодна. 

76. Кольори міста: червоний, зелений, жовтий, синій. Відтінки: теракота, охра, зелений мох, цегла після десятиріч дощів. Балкони: соцпобут має бути яскравим. 

87. Запахи міста: під’їзди хрущовок пахнуть котами і котлетами; в дев’ятиповерхівках є ліфти та сміттєпроводи, ними й пахне.

98.Форма міста – паралелепіпед та його грані. Квартали, будинки, перехрестя. Ідеальні фігури.

Погляд краєм ока на Румунію

Спраглі Європи

Часом думаю про цей потяг до центральної Європи, що сидить в наших душах,серцях і головах. Східняків нестримно тягне до Львова, і фрази про бажання провести новий рік у Львові, я вже не кажу про Різдво, вже стали кліше… Я питаю себе, чи це просто естетичний потяг до гарного – архітектурних ландшафтів, вишуканих запахів сповнених туристами центрів цих центральноєвропейських міст? Чи це потяг до так званого цивілізованого світу, тобто насправді це бажання Європи, а оскільки Центральна Європа лежить (тут багато еротичних метафор) на шляху до Західної, то неминуче мусимо любити її. Адже Західна, дорожча і дальша, часто лишається недосяжною мрією, і доводиться вдовольнятися Центральною. 

Карпатське тіло Румунії

Румунія лежить у Центальній Європі  значно очевидніше, аніж Україна. Але в мене до поїздки туди не виникало цього асоціативного ряду Румунія – центральноєвропейськість. Це тому що ми дуже мало знаємо про Румунію. Козаки не дуже дивилися в той бік. Просто думаємо, що там злидні, як і в Україні, і що несправедливо їх прийняли до ЄС і ще подібні банальності. Але ж дві третини країни займають Карпати!!!Це неймовірна кількість гір, нам неможливо це уявити. Ми так пишаємося своїм відгризеним шматком східних Карпат, і яке етнічне різноманіття, і яка тут природа, і похід на Говерлу за 20 грн., а я собі не можу уявити, скільки всього помістилося в Карпатах румунських. Там одних лише варіацій гуцулів-лемків-бойків має бути три десятки!

Брашов Трансильванський

Одне з великих румунських міст, здається, геть не популярне в Україні, називається Брашов, і знаходиться у Трансильванії. Я потрапила туди на пів осіннього дня, тож розглядала мури, арки (в яких не лише сморід, а часом починається італія і софі лорен вибиває килимки на балконі), хідники...Намагалася побачити щось особливе в цьому так очевидно центральноєвропейському місті. Якому програє будь-яке українське місто, навіть найбільш центральноєвропейське! (якщо забути про сентименти й спогади, а глянути холодним тверезим оком на ті ж мури, хідники та арки).

Я дивлюся на фото площі у старому місті N. Відгадати країну не так просто, не кажучи вже про місто. Всі ці ратуші та бруківки, реставровані бароко та сецесії … Польща? Чехія? Словаччина? Може, Словенія?

Румунія спаде на думку не першою, принаймні українцям. Нам у цій країні хочеться трешу і злиднів, химерних решток тоталітаризму. Циганів, зрештою. Де це все? У Бухаресті чи в Бая-Маре? Чи в містечку Гура-Гоморулуй, ближче до українського кордону?

Попри все, фріки трапляються і у Брашові. Ця римська вовчиця - який бюст стояв тут до неї?Подібність міст поверхова. Занурюючись у деталі, помічаєш стадіон посеред старого імста - виглядає дивно, але разом з тим органічно. Вітрина сувенірної крамниці - Дракула поруч із писанками.Студентки Трансильванського університету, опудала ведмедів. Зітхаю з полегшенням, все в порядку, в цьому місті є не лише "чорна церква" та "найвужча вулиця Європи"! 

Трансильванські овочі

«Румунія...краса, що здається здивованою власним існуванням»

А.Стасюк, "Дорогою на Бабадаг" чи "Фадо"

Так давно хочеться написати про Румунію, бо такою прекрасною вона була в жовтні...Але постійно жертвую час на поточні справи, тож наразі лише фото агро-ринку у місті Брашов 

(у 50-х роках називався Орашул-Сталін, а перед тим - Кронштадт:) у Трансильванії. Ціни - в леях, румунській валюті. Ці гроші нагадують цукеркові обгортки, коли тримаєш їх в кишені. 

Kороткометражка: потяг № 126 сполученням Київ-Луганськ

Я на боковому, заглядаючи то у вікно, то в телефон, сусіди проявляють свої характери не одразу, поступово. В дальшому купе грають в карти, паралельно виховують дітей: «Женя! Мішай карти хорошо і раздавай. І не ворчи!». В ближньому купе – теж карти, тут уже мама з донькою. Мамі на вигляд 70, доньці – 50. В купе навпроти – така сама пара, але приблизно 30 та 8 років відповідно. «Получається двоє котів: Зевс і Тимошка», - каже мала полтавським суржиком. Я думаю, що початок багатообіцяючий. Далі демонструє ручку з пірям страуса. «А якщо Тимошка її з’їсть, я приклею пір’я свого попугая Глашки»…

 Моя сусідка на нижній полиці спершу мене так само дратувала, як і будь-яка незнайома людина, з якою опиняєшся небажано близько – на відстані вагонного столика. «Жере куряче стегно», - я ділилася враженнями в смс. Проста жінка, вона заїла курку (домашню, я бачила густий жовтий жир) шинкою. На десерт – чай ліптон з пластмасового горнятка та розплавлена шоколадна цукерка. Ми побалакали про температуру повітря, води у самоварі, ефірну олію чайного дерева – допомагає від бронхіту. 

Жінка працює в теплиці на заводі в Рубіжному. Як це часто буває, нас із нею зблизила антипатія до нашої нової супутниці. Ця зайшла у Лубнах на місце великої мами та її донечки. Фарбована у найбіліший білий, вся у чорному, не остання працівниця лубенської школи. Щойно повернулася з турпоїздки Туреччиною. 

«Гори й коробочки, гори й коробочки», - змалювала вона Стамбул в телефонній розмові котрійсь зі своїх колежанок. Завдяки безлімітному пакету, я знаю тепер море корисної інформації. Наприклад те, що малюкам від ангіни добре прикладати до шиї білий сир (творожок), розігрітий над парою з чайника, що важливо знати кислотність оливкової олії, номер телефону дядька, котрий возить за сотку з Лубен до Борисполя, що народити дитину в США коштує $ 15 тис. («почему она уехала рожать в Канаду?»), але «ти ж представляєш, Ларіса, как ето класно, когда в паспорте написано: место рождения – Америка!.. і знаєш, Лариса, ми с тобой теж провернемо как-нібудь, дамо свої фотографіі в інтернет, штоб мой только нє знал, потому што мнє сказалі там: ви не убедили меня, что у вас там друзья и вам нужно туда на месяц»…

Паралельно до цього мовного потоку на станції Гоголево потяг зупинився на 16 хвилин, в тумані коло рейок паслися гуси, квітнули айстри, на чорну землю падало жовте листя.