Зраджені та небайдужі. Що думають люди в Луганській області.

"Девочки, вы из какого лагеря?" -

"...ну, я из Гагаринца, а я из Орленка", - хотілося щось таке ляпнути, але казали про нейтралітет, незалежне дослідження і плели байки про донецькі-харківські інтернет-видання. 

Так 9 березня ми прогулялися вулицями Сєверодонецька і поставили людям  зумисно абстрактне питання. Це як та гра - відгадати казочку, якої насправді немає, і її придумує по ходу питань відгадуючий, в мєру распущенності. Как вы относитесь к тому, что происходит в стране? - запитали ми і сфотографували тих, хто не втік одразу. Я трохи попрактикувала призабуту російську. Виходило незле, хоча спершу в моєму "независимый" виникала "л" замість "в".

На площі Леніна саме закінчився мітинг на підтримку "стабільності", і вітер носив по асфальту пакет партії регіонів.На стінах - листівки із закликом збиратися вирішувати долю міста. На кожному перехресті можна було зустріти групку людей, занурених в довколаполітичну  дискусію. Неравнодушних - нет, як сказала нам одна активістка. А потім передзвонювала і просила не публікувати те, що вона казала про "этих, накачанных наркотиками на майдане". Я пообіцяла.

Лишається додати, що іменами мало хто ділився, але фотографувати дозволяли. 

В моей голове может быть все путанно сей час. Ситуация с Россией, конечно, очень болезненная. В любом случае я не поддерживаю российскую сторону и то, что происходи в Крыму. Ребята, которые там, наверное не до конца понимают, к чему может привести такая поддержка Российской Федерации. Я думаю, Россия неправильно себя ведет во многом и доводит до такой ситуации в Украине, пользуясь своим влиянием. Надеюсь, сокро это влияние ослабнет.

 Что касается Майдана, я считаю, что произошел государственный переворот. Так называемая Революция, которая попрала все законы и растоптала Конституцию. Все, что там делается – незаконно. Видели там митинг? Естественно, никто поддержать происшедшее не может. И то беззаконие, которое там творили, на майдане, под действием радикальных сил, которые там стояли с дубинками, цепями, баграми, со смесью Молотова. Это беззаконие повлекло за собой другие беззакония, которые мы сейчас видим: вот Крым собирается отделиться, и наши регионы тоже бунтуют. Хотя лично я против отделения. Этим беззакониям не будет конца – все потому, что там все нелегитимно. Надо вернуться к 21 февраля, когда оппозиция и наш президент подписали соглашение. Нужно вернуться к этому мирному решению вопроса и начать все с начала. Решаться все вопросы могут только мирными, законными выборами. Самая главная наша ошибка в том, что мы –  не мы, а они – президента просто скинули. Где это видано, что президента просто сталкивают? Вот американцы, хоть и на стороне майдана, такого представить себе не могут, чтоб президента просто столкнули. Потому, что там демократия, настоящая цивилизация. А мы свою цивилизацию похоронили 22 февраля. 

Я думаю, что Крым мы не отдадим и все будет хорошо. Я за единую Украину. Мы построим хорошее будущее для детей и внуков – если все будут все правильно делать по крайней мере в границах своей семьи. 

 Если не принимать во внимание жертвы, то есть если смотреть с хорошей стороны на события последних месяцев, то сейчас рождается гражданское общество. Рождается не только из тех людей, которые были на Майдане, но в голове у каждого. Майдан – это не определенная площадь, он в голове у каждого. И если мы чувствуем свою причастность к этому процессу, то мы стараемся жить правильно, за что стояли люди на Майдане. 

(Не погодилась на фото)

Что могу сказать о стране? Я не смотрела последнюю сводку новостей, но в общем я бы как украинка хотела, чтоб Украина осталась с Крымом…

Мы по-своему думаем, создаем свою организацию... Мы склоняемся ближе к России. 

Вы ничего не решите! Без вас решат! - кричала вона, тікаючи.

Ну конечно, негативно, отношусь, потому что любой разброд – это и для бизнеса очень плохо, и для простых людей зарплаты ниже. Что касается Крыма, то с наших каналов получить достоверную информацию сложно. Я думаю, там происходит то же, что и тут. Нет там ни беспорядков, ничего. Возможно, вокруг баз что-то и происходит. Паника, которая здесь распространилась, из-за того, что по телевизору показывали: Майдан, стрельбу. Народ, естественно, испугался. Первую неделю действительно боялись из дому выходить по вечерам, но потом поняли, что по телевизору – одно, а в реальности совсем другое. Народ начал успокаиваться. 

Неравнодушно. Безразличных нет. К Майдану относимся очень отрицательно. В убийствах виновата оппозиция. Так как ни одна революция без жертв ни обходится, и это должно было случиться. Могло быть намного больше жертв, ведь очень много провокаторов. Считаю, что неправильно, что еще не заключили с ЕС ни одного соглашения, а на майдан, как на экскурсию ,ходили представители всех стран. Я считаю, что они вмешивались незаконно. Россия вела себя правильно, сдержанно. А информацию на каналах показывали однобоко. Нагнетают обстановку среди людей. Они думают, что люди ничего не видят и не разбираются.

Мы хотим федерализации. Почему все, кто приезжает с запада Украины, удивляются, почему мы так плохо живем? Мы дышим химией, наши шахтеры погибают, а они живут одним искусством, они делают дудочки, вышиванки, считают себя культурной нацией. Почему представители Майдана считают, что их митинг мирный, а люди, которые высказывают свое мнение – это сепаратизм и противоречит закону? Почему наш восток унижают, и крымчан тоже? Нас это возмущает, не думайте, что мы ничего не понимаем. Нас просто не показывают, как других, по сто раз в день. А наше мнение вообще не спрашивают.

Я против объединения с Россией, я за целую страну, но за смену власти. 

В стране творится безумие. Я имею ввиду население Востока и Крыма. Возможно, люди дезыинформированы, возможно, они имеют  свои мысли по поводу Российской Федерации, когда выступают на ее стороне. Но они многих вещей, я считаю, не понимают. Они кричат: фашисты, бендеровцы, майдановцы, и прочее. По поводу этих возгласов я могу сказать, что они глупы. Возможно, люди просто не ездили в те края, не общались с теми людьми. Я сам из Ровенской области, каждое лето я с удовольствием я провожу там время, и мне ни разу не сказали, что я с Донбасса, неправильный и прочее. Я считаю Украину единой целостной державой. Нам нужно в любое время оставаться вместе, быть одним народом, одной нацией. 

соцмісто і палаццо культуро в Кривому Розі

"Ну шо ж ти робиш! Хіба ж так можна?" - чоловік переходив дорогу і зауважив, що я фотографую меморіал. Посміявся, додав, що жартує - але цей жарт я чую вже не вперше. В різних містах, щойно місцеві помічають тебе з фотоапаратом навпроти старого занедбаного кінотеатру чи заводу, реагують отак. Хіба ж так можна? Хіба ж можна знехтувати новим ТЦ Plazma по сусідству з маком на користь старого порожнього і - чесно - доволі депресивного району? 

Кривий Ріг цікавий. Його сучасність паразитує на його історії. Кількість рекламних банерів на будівлях в "ділових центрах" не просто ріже очі - ріже глибше. Дратуєшся такій кількості візуального сміття і легко уявляєш ностальгію за соціалістичним минулим. Воно проявляється у соцмісті - тут порожні фасади, але й вулиці також порожні. 

Для пішохода кривий Ріг неможливий. Щойно набираєш швидкість - потрапляєш в проміжну зону між міськими районами. Тут - дачні ділянки, проммислові території, сіра зона, яку мусиш проїздити маршруткою. Коштує 3 грн. Дороги доволі широкі - так і треба для промислового міста - але зараз зайняті величезною кількістю машин. Пересуватися вздовж них не надто приємно, і важко уявити режим виживання велосипедистів (велосипедні організації тут таки є).

"Скоро ми будемо милуватися ландшафтами на мапах" - сказав якось Василь Карпюк і для цього міста цілком слушно. Мапа Центральноміського району - де доволі густа сітка нерівних вуличок, річка і парк. Але як опиняєшся на місці - не впізнати територію. Те, що в уяві мало б бути приємною для прогулянки територією опиняється якимось транспортним кільцем в облозі машин та хаосом маршруток і брудним каналом.

Але я не мала наміру бачити в кривому Розі щось на кшталт клумби з мільйоном чорнобривців і музичних фонтанів, тому розчарована абсолютно не була. Саме те, що я побачила, мене й цікавило. 

Тут кілька фотографій з прогулянки Кривим Рогом.

Меморіал у районі Соцмісто

Проспект Металургів, одна з центральних вулиць у районі Дзержинський

Так, Ленін. Перед палацом культури.

Палац культури на проспекті Металургів

Стадіон на проспекті Металургів

Забудова проспекту Металургів

Музей революції: ідеш вулицею Постишева, звертаєш на Косіора, виходиш раптом до парку Богдана Хмельницького. На вулицях - майже ніого.

Житлові будинки в районі Соцмісто: 

Палац культури в районі Соцмісто

Навпроти палацу

Євробатон, вибачте, не стрималася:)

В Центральноміському районі.
Дійсно пахне свіжим хлібом, але не з хлібозаводу, а з пекарні в супермаркеті АТБ поруч.

Палац культури "Карачуни"

На проспекті Карла Маркса, кінотеатр

Дивіться також:

Сєверодонецьк: прогулянка соцмістом на далекому сході України

98 нотаток до путівника соцмістом Сєвєродонєцк

еліста уже не та

Еліста - гарна назва для міста. Це столиця республіки Калмикія. Це будистська республіка, і тому туди так тягне. Калмикія - найбільш заглохла у пост-совєтській реальності ще європейська частина Росії. 

У самій республіці немає нічого - окрім нескінченних бурих степів. Навіть тварин там рідко можна побачити, але є рештки колгоспних господарств. І самі колишні колгоспи називаються інтригуюче: Яшкуль, Утта, Цаган Аман (спершу мені чулося щось типу Циганамать - у вимові водія-астраханця). 

Треба розуміти, що навколо Калмикії проїздиш якщо не через Заветное, то через Ремонтное, або й Селитренное. 

Мені назва Еліста нагадувала Венесуелу. Але я сподіваюся, у Каракасі не скажуть на питання, де можна поїсти, так щоб не в ресторані (мався на увазі ресторан "Ностальгія"), ось таке: "А-а, вам нужна чебуречная!"

В Елісті жити не хочеться, але поїхати радила б. Республіка ж строітся і перемени грядуть. 

Та, і храм гарний, звісно. Там ще безкоштовно можна взяти книжечку з калмицької народної поезії. Ми набрали більше, як треба, досі є, може, знайдуться поціновувачі?..