Kороткометражка: потяг № 126 сполученням Київ-Луганськ

Я на боковому, заглядаючи то у вікно, то в телефон, сусіди проявляють свої характери не одразу, поступово. В дальшому купе грають в карти, паралельно виховують дітей: «Женя! Мішай карти хорошо і раздавай. І не ворчи!». В ближньому купе – теж карти, тут уже мама з донькою. Мамі на вигляд 70, доньці – 50. В купе навпроти – така сама пара, але приблизно 30 та 8 років відповідно. «Получається двоє котів: Зевс і Тимошка», - каже мала полтавським суржиком. Я думаю, що початок багатообіцяючий. Далі демонструє ручку з пірям страуса. «А якщо Тимошка її з’їсть, я приклею пір’я свого попугая Глашки»…

 Моя сусідка на нижній полиці спершу мене так само дратувала, як і будь-яка незнайома людина, з якою опиняєшся небажано близько – на відстані вагонного столика. «Жере куряче стегно», - я ділилася враженнями в смс. Проста жінка, вона заїла курку (домашню, я бачила густий жовтий жир) шинкою. На десерт – чай ліптон з пластмасового горнятка та розплавлена шоколадна цукерка. Ми побалакали про температуру повітря, води у самоварі, ефірну олію чайного дерева – допомагає від бронхіту. 

Жінка працює в теплиці на заводі в Рубіжному. Як це часто буває, нас із нею зблизила антипатія до нашої нової супутниці. Ця зайшла у Лубнах на місце великої мами та її донечки. Фарбована у найбіліший білий, вся у чорному, не остання працівниця лубенської школи. Щойно повернулася з турпоїздки Туреччиною. 

«Гори й коробочки, гори й коробочки», - змалювала вона Стамбул в телефонній розмові котрійсь зі своїх колежанок. Завдяки безлімітному пакету, я знаю тепер море корисної інформації. Наприклад те, що малюкам від ангіни добре прикладати до шиї білий сир (творожок), розігрітий над парою з чайника, що важливо знати кислотність оливкової олії, номер телефону дядька, котрий возить за сотку з Лубен до Борисполя, що народити дитину в США коштує $ 15 тис. («почему она уехала рожать в Канаду?»), але «ти ж представляєш, Ларіса, как ето класно, когда в паспорте написано: место рождения – Америка!.. і знаєш, Лариса, ми с тобой теж провернемо как-нібудь, дамо свої фотографіі в інтернет, штоб мой только нє знал, потому што мнє сказалі там: ви не убедили меня, что у вас там друзья и вам нужно туда на месяц»…

Паралельно до цього мовного потоку на станції Гоголево потяг зупинився на 16 хвилин, в тумані коло рейок паслися гуси, квітнули айстри, на чорну землю падало жовте листя.