Вони здебільшого зайняті - працюють або відпочивають. Переважно з вусами (так-так, в етом городе не растет ничего, оприч усов, як сказав класик і я на всі поїздки до Туреччини запам'ятала), вони часто невдоволені: чого ти тут, і якого біса з камерою, і нашо наставила її на мене.
Але на вулицях їх значно, значно більше, аніж жінок, навіть у Стамбулі. Тож Стамбул все ж таки східне місто, бо його вулиці належать чоловікам. А ти - чи то я - належиш їхнім поглядам.
І це зовсім не нагадує мої мандрівки до біса консервативнішим Сходом країни. Ніякого чаю в громадському чистому туалеті з дядбком, який продавав хліб в Румунії, жодного "йдіть сюди, чай вар" від хлопців на будівництві у Мардіні, Кизилтепе чи - яке там! - запрошень додому.
Все тому, що подорож Туреччиною з чоловіками виглядає геть інакше, аніж з жінками.
Немає коментарів:
Дописати коментар