Де розкласти намет дорогою з України в Грузію. Найзатишніші
галявинки попри трасу і потаємні міські завулки. Не знаю, який там модний тренд
цього літа буде, але минулого й позаминулого люди шалено їхали в Грузію-Туреччину,
ми теж цим займалися. Так що зраджу трохи класних місць, де спати і не тільки.
Нє, звісно якщо ви все продумали і забронювали за півроку дешевезний літак до Кутаїсі, то вам ці поневіряння і екзотика російської траси в липні ні до чого. Прокидаєтеся одразу в серці Грузії, в один бік – гори сванські, в другий бік – море чорне. До Боржомі рукой подать і до Тбілісі найліпша траса. Але якщо у вас великі наплічники, намет, мало грошей і бажання балакати з водіями і бачити жизнь як вона є – тобто як кіз возять у причепах, тоді автостоп. Значить, аби потрапити в Грузію, треба перетнути Росію. Ці безмежні Краснодарський та Ставропольські краї із ростовською трассою М-29 посередині. Ні, це не найліпше місця для стопу. Пилюка в зуби летить, збиває ударною хвилею, асфальт плавиться, вода в пляшках гаряча і майже допита, придорожній квас коштує як хлібина, ніхто не спиняється. Але ж це тільки для того, щоб Грузія була в сто разів бажанішою, всім це ясно.
Так от, тут маю
доповісти про два місця. Про Черніков і Кангли. (Третю ніч стопу по Росії ми
провели на вокзалі в Нєвінномисскє, теж було нічо, автовокзал недалеко від
траси, цілодобовий і ніхто не виганяє).
Це якщо ви їдете трасою М-03 і перетинаєте кордон у ПП Должанському, Луганської області. Короткий відтинок траси з Луганська до кордону (100 км), можна їхати півдня. Романтика териконів та елеваторів (що там Жадан писав про Луганщину та елеватори?), водії кажуть, ніби вибачаються, «у нас здесь только уголь». І вечір застане вас одразу за кордоном, а той довгий ланцюг фур швидше за все чекатиме на ранок, тож найліпше – тут і заночувати. Зранку водії теж не хотітимусь вас брати в кабіну (якщо вас більше одного): бо російська дпс до них строго. До росіян сміливо просіться в машину, шансів буде більше. Або ж знаходьте напарників на двох фурах. Тоді – по одному до кожної кабіни, і вже вам Саша і Сірожа розказують про концентрат яблучного соку, який везуть з Голландії в Азербайджан (!). Кажуть, що «там» (На Північному Кавказі) стріляють і відбирають в них гроші.
Йдете кілометри зо два трасою, потім бачите поворот
праворуч. Там ще стільки ж вужчою дорогою – і приходите на хутор
Черников. Там питайте, де
ставок. А втім, не обов’язково розкладати намет на березі ставка, хоча ми так і
зробили – вже було темно шукати чогось іншого, тож розклалися по-партизанськи серед
кропиви-коноплі-реп’яхів і всяких будяків. Ставок більш рибальський, не для
купання.
Зранку йдете знов на трасу. І попросіть набрати води. Вода хороша
і люди радо неї діляться (в Росії так не скрізь). Потім та вода стане безцінна.
У генделиках коло траси вода дорожча за пиво, і це ніби й непогано, що пиво дешевше
за воду, але. Можна просити води на заправках, часом буває питна зі шлангів.
Ставропольський край, вже відчувається близькість гір і
республік. Мешканці трохи насторожені та інакші. Кангли – це 10 км, не доїжджаючи
до міста Мінеральні Води. Це якщо поїдете від Нєвінномисска не праворуч на
Черкесськ, а трасою через Курсавку на Мінводи. В Кангли траса переїжджає
нешироку річку, так що виходьте на мосту. Переходьте трасу і на протилежному
боці під мостом є супер-затишне місце. Ми ночували там двічі, дорогою туди й
назад. Ніхто не приходив і повз не
проходив, бо нікуди не можна йти там «повз». Кілька дерев і галявина, в річці
зручно прати речі, хоч і є трохи мулу, і засмоктує в глину на березі, так що
ноги важко мити. Трава
до колін, зелена і соковита, тінь, кліщі на голову не падають.
+ з досвіду – про камази і таблички
До речі, на цій трасі
варто не вимахуватися і стопити камази. Часто ми думали: нашо нам ті 40 км/год,
дочекаємося ліпшого, але ліпше на цій трасі рідко стає, ліпше зазвичай задирає
носа або й просто боїться.
Є в росіян у цих краях такий недолік. Налякані вони. Чеченцями, дагестанцями, грузинами і тому числі («оні убівают наших рєбят»). Хоча нас виключно чеченці й дагестанці підвозили дорогою до Грузії. Ага, ще осетини – я вже думала, що можу впізнати осетина за одними бровами. Казали : «У нас в Дагестане спокойно, только иногда ментов расстреливают, а простых людей – только случайно» і «У нас в Грозном хорошо, красиво, порядок. А ночью – как Лас-Вегас!». Згадується, Петр Вайль написав про Туркменістан: «В Ашхабаде было чисто, тихо и спокойно, как ,бывает при диктатуре». Дагестанців звали Гаджи і Віктор, а ім’я чеченця ми якось витіснили, хоч і їхали з ним годин п’ять. Мав руду бороду і веснянки. Возив металобрухт з Грозного в Ростов, а назад – бетон. Так сказав. Здивувався, коли я зізналася, що він – перший чеченець, якого бачу в житті. Цікаво, чи він знає, що для пересічного українця слово Чечня – це страх, трєпєт і бомби?..
Є в росіян у цих краях такий недолік. Налякані вони. Чеченцями, дагестанцями, грузинами і тому числі («оні убівают наших рєбят»). Хоча нас виключно чеченці й дагестанці підвозили дорогою до Грузії. Ага, ще осетини – я вже думала, що можу впізнати осетина за одними бровами. Казали : «У нас в Дагестане спокойно, только иногда ментов расстреливают, а простых людей – только случайно» і «У нас в Грозном хорошо, красиво, порядок. А ночью – как Лас-Вегас!». Згадується, Петр Вайль написав про Туркменістан: «В Ашхабаде было чисто, тихо и спокойно, как ,бывает при диктатуре». Дагестанців звали Гаджи і Віктор, а ім’я чеченця ми якось витіснили, хоч і їхали з ним годин п’ять. Мав руду бороду і веснянки. Возив металобрухт з Грозного в Ростов, а назад – бетон. Так сказав. Здивувався, коли я зізналася, що він – перший чеченець, якого бачу в житті. Цікаво, чи він знає, що для пересічного українця слово Чечня – це страх, трєпєт і бомби?..
І ще ми дійшли висновку, що ті європейські автостоперські замашки ні до чого. Це про таблички. Бо якось так
– хто хоче підвезти, підвезе хоч два кілометри і навіть якщо йому в інший бік.
Хто не хоче - і так не спиняться. Ми щось півгодини малювали синьою ручкою на звороті
мапи слово «ПЯТИГОРСК», але з тим словом нас ніхто й не підібрав.
Інші дописи про Грузію:
Немає коментарів:
Дописати коментар